Є великі частини країни, які зараз жодним чином не схожі на Британію — це просто факт. Ми всі це бачимо. Ми всі можемо користуватися очима. Хоча нічого не робляться, це погіршується з кожним днем. Є цілі вулиці, де люди майже не можуть говорити англійською. Вони живуть паралельним життям, з паралельними законами. Велика частина не працює, велика частина отримує соціальні виплати, а більшість живе в соціальному житлі. Було б наївно навіть називати це мультикультуралізмом, бо це не так. Часто існує лише одна культура і одна релігія. Іслам. У багатьох із цих сфер інтеграції немає. Інтеграції немає жодних шансів. Єдина інтеграція, яку очікують, — це інтеграція решти британців у це нове суспільство. Називай як хочеш. Колонізація, що завгодно. Потрібно щось робити. І тепер є політична партія, яка щось зробить — Відновити Британію. Бо подивіться на деякі з цих місць лише кілька десятиліть тому. Бредфорд, Лутон, Іст Лондон, Рочдейл, Бірмінгем, Блекберн, Лестер, Болтон. Вони всі змінилися так швидко, що НІХТО не дав згоди. Насправді ми голосували проти цього знову і знову. Ця трансформація відбулася там, і з огляду на рівень народжуваності поряд із жорстокою масовою імміграцією, вона відбудеться й в інших місцях. Це відбувається. За сучасними тенденціями це просто неминуче. Мені 68. Я не хвилююся за своє майбутнє. Я хвилююся за майбутнє своїх дітей, за майбутнє їхніх дітей. Я хвилююся за майбутнє всіх дітей. Британці спостерігали, як їхні громади змінювалися найдраматичнішими способами, але коли вони висловлюють будь-які занепокоєння, їх називають расистами. Це психологічна війна. Кокні, який виріс у Східному Лондоні, повертається на вулицю свого дитинства і бачить палестинські прапори на кожному будинку? Паби перетворилися на халяльні м'ясники? Нескінченні вейп-шопи та іноземні магазини зручності? Їм не можна через це засмучуватися? Їх називають расистами? Це повна нісенітниця. Люди справедливо розлючені, я в люті. Ми всі в люті. Мене будуть ображати навіть за те, що я наважуся про це говорити. Ну, ніхто інший у парламенті нічого не скаже з цього приводу, і подивіться, до чого це нас привело. Тож я мушу це зробити. Я відчуваю, що це мій обов'язок це зробити. Я не відчуваю страху. І тобі теж не варто. Якщо достатньо з нас об'єднається і проведе глибоку межу в піску, ми зможемо це виправити. Ми можемо відновити Британію. Я більше не говорю лише про це. Зараз ми пропонуємо відповідь. Демократичний вихід. ...